Дарування та обов'язкова частка в Австрії: коли подарунок, зроблений за життя, все ж враховується при спадкуванні

Посібник для обдарованих та осіб, які мають право на обов'язкову частку, – з прикладами розрахунків за австрійським правом

Авторка: Mag. Nevena Shotekova-Zöchling, Адвокатка та керуюча у справах про неплатоспроможність (Masseverwalter) у Відні · Станом на листопад 2026 року

Що це взагалі за «звір»?

Уявіть собі: у Вашого батька двоє дітей. За десять років до смерті він дарує Вашій сестрі свою квартиру. Коли він помирає, окрім ощадної книжки майже нічого не залишилося. У заповіті написано: «Усе успадковує моя донька».

Без особливих правил усе було б просто – і несправедливо: Ви мали б право на обов'язкову частку, але лише з ощадної книжки. Квартира «зникла» б, адже на момент смерті вона батькові вже не належала.

Саме цьому австрійський закон і запобігає. Його зміст приблизно такий: хто дарує за життя, не може цим обійти обов'язкову частку родини. Тому певні дарування при розрахунку розглядаються так, ніби вони досі входять до спадщини.

Юридично для цього існують два поняття, які часто плутають:

Додавання дарування до спадщини (Hinzurechnung) означає: дарування розрахунково додається до спадкового майна. Завдяки цьому база для розрахунку збільшується – а отже, і обов'язкова частка всіх, хто має на неї право. Додавання дарування до спадщини допомагає тому, хто отримав замало.

Зарахування у власну обов'язкову частку (Anrechnung) означає: хто сам має право на обов'язкову частку і вже за життя щось отримав, мусить погодитися, що цей подарунок зараховується у його власну обов'язкову частку. Зарахування у власну обов'язкову частку стримує того, хто вже отримав багато.

Обидва механізми не діють автоматично, а лише тоді, коли хтось цього вимагає – тобто особа з правом на обов'язкову частку або спадкоємець. На практиці цього вимагають майже завжди, щойно йдеться про суттєві суми.

Хто взагалі має право на обов'язкову частку?

Перш ніж говорити про дарування, треба з'ясувати, хто взагалі може вимагати обов'язкову частку. В Австрії з 2017 року це лише:

• діти (а якщо дитина вже померла – її нащадки),
• чоловік чи дружина або зареєстрований партнер.

Батьки, брати й сестри та цивільні партнери не мають права на обов'язкову частку.

Обов'язкова частка становить половину того, що особа успадкувала б за законом, якби заповіту не було. Якщо є двоє дітей і немає подружжя, кожна дитина за законом успадковує половину – отже, обов'язкова частка кожної становить одну четверту. Якщо є чоловік чи дружина та двоє дітей, той із подружжя, хто пережив іншого, за законом отримує одну третину (обов'язкова частка: одна шоста), а діти ділять між собою дві третини (обов'язкова частка кожного: одна шоста).

Обов'язкова частка – це грошова вимога. Тобто Ви отримуєте не частку квартири, а суму в євро.

Які дарування враховуються – і як довго?

Тут суть усієї справи. Вирішальне значення має те, кого обдарували.

Вирішальне значення має те, чи належала обдарована особа на момент дарування до кола осіб з правом на обов'язкову частку. Дитина належить до нього завжди. Цивільна партнерка – ніколи, навіть якщо пара прожила разом 30 років. Якщо вони пізніше одружаться, оцінка дарувань, зроблених після шлюбу, може змінитися.

Що не враховується

Не кожен подарунок є даруванням у розумінні права на обов'язкову частку. Винятки становлять (§ 784 ABGB):

• дарування з поточних доходів, які не зменшують майно – наприклад, регулярні невеликі подарунки з пенсії,
• дарування на суспільно корисні цілі,
• дарування з морального обов'язку або звичаю пристойності – класичний подарунок на день народження чи Різдво у звичайному розмірі.

«Приховані» дарування

На практиці найцікавіші випадки рідко бувають очевидними. Типові приховані дарування:

• Передача квартири з правом проживання або узуфруктом (Fruchtgenuss): батьки переписують квартиру на дитину, але далі в ній живуть. Це все одно дарування – проте застережене право може зменшити його вартість.
• «Продаж» за дружньою ціною: якщо квартиру вартістю 300 000 € «продають» за 50 000 €, різниця є даруванням.
• Гроші на будинок дітей: внесок 80 000 € на будівництво будинку чи погашення кредиту – це дарування.
• Передача підприємства дитині без належної зустрічної винагороди.
• Освіта: звичайні витрати на освіту не є даруванням. Надзвичайно дорогі витрати в окремих випадках можуть оцінюватися інакше.

Чи є дарування і в якому розмірі – часто саме це і є справжнім предметом спору. Тут варто придивлятися дуже уважно – з обох боків.

Як оцінюється дарування?

Дарування оцінюється за його вартістю на момент дарування, а потім перераховується на день смерті – за індексом споживчих цін Statistik Austria (§ 788 ABGB).

Це має два важливі наслідки:

1. Подальше зростання вартості не враховується. Якщо квартира у 2005 році коштувала 150 000 €, а сьогодні коштує 450 000 €, береться не сьогоднішня ринкова вартість, а 150 000 € плюс інфляція.
2. А от інфляція враховується. З 2005 року рівень цін суттєво зріс. Так зі 150 000 € легко виходить 230 000 € або більше.

Для обдарованих це добра новина: зростання цін на ринку нерухомості залишається їм. Для осіб з правом на обов'язкову частку це означає: старі дарування завдяки індексації часто вартують більше, ніж здається на перший погляд.

Приклад 1: обдарували сестру

Родина: Карл – вдівець, має двох дітей, Анну та Бена. Уже кілька років він живе зі своєю цивільною партнеркою Марією.

Дарування: у 2008 році Карл дарує своїй доньці Анні квартиру. Вартість тоді: 200 000 €. Для цього прикладу припустимо, що з урахуванням індексу споживчих цін станом на 2026 рік це 300 000 €.

Смерть: Карл помирає у 2026 році. Він залишає ощадну книжку та цінні папери вартістю 100 000 €. У заповіті написано: «Усе успадковує моя цивільна партнерка Марія».

Що відбувається?

Без додавання дарування до спадщини розрахунок простий: спадщина 100 000 €, обов'язкова частка кожної дитини – одна четверта, тобто по 25 000 €.

Але Бен вимагає додавання дарування його сестрі до спадщини. Оскільки Анна як донька має право на обов'язкову частку, дарування враховується без обмеження в часі – те, що воно було 18 років тому, не має значення.

Результат:

• Бен отримує 100 000 € замість 25 000 €. Додавання дарування до спадщини збільшило його обов'язкову частку вчетверо.
• Анна зі спадщини вже нічого не отримує – адже вона ще за життя батька отримала значно більше, ніж свою обов'язкову частку. Але квартиру вона залишає собі.
• Марія, єдина спадкоємиця, мусить виплатити Бенові 100 000 € зі спадщини. Тож від спадщини їй нічого не залишається.

Це дивує багатьох: дарування доньці майже 20 років тому зрештою вирішує, що цивільна партнерка залишається ні з чим.

А якщо спадщини не вистачає?

Припустимо, Карл залишив би лише 40 000 €. Тоді база для розрахунку становила б 340 000 €, а обов'язкова частка Бена – 85 000 €. Зі спадщини Марія може виплатити лише 40 000 €. За відсутні 45 000 € Бен може звернутися до своєї сестри: Анна як обдарована відповідає за різницю – щонайбільше в межах вартості свого подарунка.

Це той момент, коли брати й сестри раптом опиняються в суді. Часто цього можна уникнути розумною домовленістю – наприклад, розстрочкою або забезпеченням на квартирі.

Приклад 2: обдарували цивільну партнерку

Та сама родина, інша історія.

Дарування: Карл дарує квартиру не доньці, а своїй цивільній партнерці Марії. Вартість з індексацією, як припущено вище: 300 000 €.

Смерть: Карл помирає у 2026 році, спадщина 100 000 €, заповіт: усе успадковує Марія.

Тепер усе залежить лише від одного питання: коли Карл подарував квартиру?

Варіант A: дарування за вісім років до смерті

Марія як цивільна партнерка не має права на обов'язкову частку. Дарування їй враховуються лише тоді, коли їх було зроблено протягом останніх двох років перед смертю. Вісім років – це забагато: квартира не враховується.

Результат: Анна і Бен отримують по 25 000 €. Марія залишає собі квартиру та решту спадщини – 50 000 €.

Варіант B: дарування за 18 місяців до смерті

Тепер дарування припадає на дворічний строк – воно враховується повністю.

Спадщини у 100 000 € не вистачає. Відсутні 100 000 € Анна і Бен можуть вимагати від Марії як обдарованої – щонайбільше в межах вартості квартири.

Результат: Марія втрачає всю спадщину і мусить додатково виплатити дітям 100 000 € – або домовитися з ними, наприклад через обтяження чи продаж квартири.

Різниця з першого погляду

Та сама квартира, та сама вартість – і три абсолютно різні результати.

Для обдарованих: чи варто боятися?

Хто кілька років тому отримав у подарунок квартиру або значну суму грошей, після смерті дарувальника часто запитує себе: чи мушу я тепер повертати? Чи втрачу я квартиру?

Чесна відповідь: боятися не потрібно – але знати свої права й обов'язки варто.

1. Подарунок залишається Вашим. Обов'язкова частка не скасовує дарування. Квартира залишається записаною на Вас у земельній книзі (Grundbuch). Ідеться виключно про гроші.

2. Спершу платить спадщина. Обов'язкові частки виплачуються насамперед зі спадщини. Ви як обдарована особа відповідаєте лише тоді і настільки, наскільки спадщини не вистачає.

3. Ваша відповідальність обмежена. Ви ніколи не відповідаєте більше, ніж на вартість подарунка – причому на індексовану вартість на момент дарування, а не на сьогоднішню ринкову вартість. Зростання вартості нерухомості залишається Вам. Замість виплати Ви за певних обставин можете також віддати сам подарунок.

4. Якщо обдарованих кілька, діє черговість. Якщо обдарували кількох осіб, у принципі першим відповідає той, кого обдарували останнім.

5. Захист у часі для тих, хто не є членом родини з правом на обов'язкову частку. Якщо Ви не маєте права на обов'язкову частку – наприклад, як цивільна партнерка, племінниця чи друг – і дарування було зроблено більше ніж за два роки до смерті, Ви не відповідаєте взагалі.

6. Платити негайно не потрібно. Обов'язкову частку можна вимагати не раніше ніж через рік після смерті. Крім того, виплату можна відстрочити – за розпорядженням у заповіті або за рішенням суду на підставі заяви, як правило, на кілька років. Тож ніхто не мусить за одну ніч продавати квартиру.

7. Обов'язкова частка може бути зменшена. Якщо померлий тривалий час не мав із дитиною такого контакту, який зазвичай буває між батьками й дітьми, він міг зменшити обов'язкову частку цієї дитини в заповіті наполовину (§ 776 ABGB). Це зменшує і суму, яку Вам як обдарованій особі, можливо, доведеться сплатити.

8. Вимоги мають строк давності. Вимоги щодо обов'язкової частки в принципі спливають через три роки від моменту, коли стали відомі вирішальні обставини. Хто нічого не робить, може втратити свою вимогу.

Що варто зробити зараз: зберіть документи щодо дарування – договір дарування, витяг із земельної книги, підтвердження інвестицій у квартиру, докази застереженого права проживання. Власні інвестиції та застережені права можуть суттєво зменшити вирішальну вартість.

Для осіб з правом на обов'язкову частку: що мені належить?

Якщо Ви підозрюєте, що померлий за життя роздарував майно, Вам не потрібно покладатися на здогадки.

1. Вимагайте інформацію. Хто може вимагати додавання дарування до спадщини, має право на отримання інформації – від спадкової маси, спадкоємців та обдарованих (§ 786 ABGB). Тобто Ви можете запитати: хто, коли і що отримав?

2. Шукайте самостійно. Історичний витяг із земельної книги показує, коли нерухомість змінила власника і на якій підставі («договір дарування від …»). Банківські виписки померлого, з якими можна ознайомитися у спадковому провадженні, також виявляють великі перекази.

3. Розрахуйте. Розрахунок завжди відбувається за однією схемою:

Чиста спадщина
+ дарування, що додаються до спадщини (з індексацією)
= база для розрахунку
× Ваша частка обов'язкової частки
– дарування, які Ви отримали самі (зарахування у власну обов'язкову частку)
= Ваша вимога щодо обов'язкової частки

4. Заявіть вимогу. Вимога спрямовується спершу до спадкової маси або спадкоємців, а щодо різниці – до обдарованих. Додавання дарування до спадщини треба вимагати прямо – в ідеалі вже у спадковому провадженні перед нотаріусом як судовим комісаром.

5. Стежте за строком. Три роки від моменту, коли Вам стало відомо, минають швидше, ніж здається – особливо якщо в родині тривають переговори. Не пізніше ніж через 30 років після смерті будь-яка вимога остаточно спливає.

Особливі випадки, які часто трапляються на практиці

Дарування зятю чи невістці. Зять і невістка не мають права на обов'язкову частку. Якщо батьки дарують квартиру «дітям», а в земельній книзі записано подружжя – тобто донька і зять по половині, – то половина зятя є даруванням третій особі. Вона враховується лише протягом двох років перед смертю. Натомість половина доньки враховується без обмеження. Хто тут не придивляється уважно, рахує неправильно.

Дарування онукам. Онуки належать до кола нащадків, а отже – до осіб, які в принципі можуть мати право на обов'язкову частку. Тому дарування онукам, як правило, додаються до спадщини без обмеження в часі – навіть якщо батьки онука ще живі.

Дарування чоловікові чи дружині. Подружжя має право на обов'язкову частку. Тому дарування між подружжям враховуються без обмеження в часі. Часто це стосується «переписування половини будинку» на чоловіка чи дружину – класика, яка після смерті стає несподіванкою для дітей від першого шлюбу.

Дарування до весілля. Вирішальне значення має те, чи мала обдарована особа право на обов'язкову частку на момент дарування. Якщо хтось подарував своїй цивільній партнерці квартиру за п'ять років до весілля, вона тоді ще не була дружиною. Тому те, чи враховується це дарування пізніше, залежить від моменту дарування – питання, щодо якого на практиці точаться суперечки.

Патчворк-родини. Пасинки й падчерки не мають права на обов'язкову частку, доки їх не всиновили. Тому дарування пасинку чи падчерці враховується лише протягом двох років. І навпаки, власні діти від першого шлюбу мають повну обов'язкову частку – навіть якщо стосунки були складними. Саме в патчворк-родинах варто врегулювати все ще за життя.

Кілька дарувань упродовж років. Якщо протягом десятиліть знову й знову дарувалися суми – тут внесок на автомобіль, там застава за квартиру, пізніше кредит, – кожне дарування розглядається окремо і окремо індексується. Невеликі суми з поточних доходів при цьому часто не враховуються, а великі суми із заощаджень – враховуються.

Як відбувається спір щодо врахування дарувань

Багато людей бояться багаторічного судового процесу. Насправді переважна більшість таких справ закінчується без суду. Типовий перебіг:

1. Спадкове провадження. Після смерті спадкове провадження веде нотаріус як судовий комісар. Тут фіксується склад спадщини. Особи з правом на обов'язкову частку отримують повідомлення і можуть заявити свої вимоги – а також уже вимагати додавання дарувань до спадщини.

2. Інформація та документи. Якщо йдеться про дарування, особи з правом на обов'язкову частку вимагають інформацію. Збираються витяги із земельної книги, договори дарування та банківські виписки. Часто вже на цьому етапі з'ясовується, про які суми насправді йдеться.

3. Оцінка. Щодо нерухомості часто потрібна експертиза: скільки коштувала квартира на момент дарування? Як впливає застережене право проживання? Потім за індексом споживчих цін вартість перераховується на день смерті.

4. Переговори. Коли цифри на столі, зазвичай укладається мирова угода. Типові рішення – розстрочка, забезпечення заставою (іпотекою) на квартирі, передача частки або продаж із поділом виручки.

5. Позов – якщо інакше не виходить. Якщо домовитися не вдається, обов'язкову частку доводиться стягувати через суд. Такий процес може тривати довго і пов'язаний із витратами. Тим важливіше заздалегідь реалістично оцінити шанси на успіх.

Наш досвід: хто рано і ретельно підготує цифри, веде переговори з сильної позиції – незалежно від того, на якому він боці.

П'ять найпоширеніших помилок

«Те, що я подарував, більше не належить до спадщини».
Для обов'язкової частки це не так. Дарування дітям і подружжю враховуються без обмеження в часі.

«Через десять років дарування втрачає силу».
Такого правила в Австрії немає. Воно походить із німецького права. В Австрії діє: без обмеження для осіб з правом на обов'язкову частку, два роки для всіх інших.

«Я мушу повернути квартиру».
Ні. Ідеться про гроші – і лише тоді, коли спадщини не вистачає.

«Квартира враховується за сьогоднішньою вартістю».
Ні. Вирішальною є вартість на момент дарування, скоригована на інфляцію.

«Якщо я мовчатиму, нічого не втрачу».
Втратите. Додавання дарування до спадщини треба вимагати, а вимоги щодо обов'язкової частки мають строк давності. Хто чекає надто довго, втрачає свою вимогу.

Планування за життя: як уникнути спору

Більшість спорів через дарування виникає не з жадібності, а з незнання. Батьки дарують одній дитині квартиру і вважають, що питання цим «закрите». А після їхньої смерті починається спір між братами й сестрами.

Хто дарує, може подбати про все заздалегідь:

• Відмова від обов'язкової частки: обдарована дитина або інші діти можуть за компенсацію відмовитися від своєї обов'язкової частки. Така відмова потребує форми нотаріального акта або судового протоколу.
• Чітке врегулювання зарахування: у договорі дарування або в заповіті можна зафіксувати, як має відбуватися зарахування дарування. Чи і наскільки таке положення діє щодо інших осіб з правом на обов'язкову частку, треба перевіряти в кожному конкретному випадку.
• Документуйте рівне ставлення: якщо одна дитина отримує квартиру, а інша – грошову суму, це варто зафіксувати письмово – з датою та вартістю.
• Свідомо оформлюйте право проживання та узуфрукт: застережені права впливають на вартість дарування, а отже – на подальший розрахунок обов'язкової частки.
• Узгодьте заповіт: заповіт, який ігнорує попередні дарування, – це запрошення до спору.

Добре оформлене дарування захищає обидві сторони: обдарованого – від майбутніх вимог, а інших дітей – від відчуття, що їх обійшли.

Чек-лист: ці документи Вам знадобляться

Якщо Вас обдарували:

• договір дарування або договір передачі майна
• витяг із земельної книги (актуальний та історичний)
• підтвердження застережених прав: права проживання, узуфрукту, заборони обтяження та відчуження
• підтвердження власних інвестицій: ремонт, прибудова, перебрані кредити
• докази зустрічних надань: догляд, виплати батькам, перебрані борги
• експертна оцінка або порівняльні ціни з року дарування, якщо є

Якщо Ви хочете перевірити свою обов'язкову частку:

• заповіт та ухвала про передачу спадщини (Einantwortungsbeschluss) або документи зі спадкового провадження
• опис спадкового майна
• історичні витяги із земельної книги щодо всієї нерухомості померлого
• відомості про великі перекази, передачі майна чи «продажі» всередині родини
• інформація про сімейну ситуацію: хто має право на обов'язкову частку? Чи були шлюби, усиновлення, померлі діти з нащадками?

Що повніші документи, то швидше і дешевше можна з'ясувати справу. Часто достатньо однієї розмови, щоб зрозуміти, чи варто заявляти вимогу.

Стан законодавства: листопад 2026 року. Правові підстави (австрійське право): §§ 757 і наст., 776, 780–792, 1487a ABGB.